Танець, створений здобувачами вищої освіти 1 курсу групи БХР 31-25 разом з викладачами кафедри хореографії Навчально-наукового інституту перформативних мистецтв у співпраці з практичним психологом Анастасією Малкіною, став емоційним посланням про силу, свободу та незламність людини.



У його основі — ідея протистояння будь-яким формам насильства: фізичному, психологічному, емоційному. Кожен рух — це символ: від напруги й страху до внутрішнього пробудження та відновлення власного голосу.

Початок танцю відображає стан пригніченості, коли рухи стримані, наче обтяжені невидимими пута́ми. Поступово вони стають ширшими, впевненішими, символізуючи подолання страху та віднайдення опори в собі.



У кульмінації танець перетворюється на відкриту заяву — жест підтримки всім, хто пережив насильство, та заклик не мовчати.

Фінал — це світло, єдність і надія. Виконавці ніби об’єднують сили, наголошуючи: кожен має право на безпечне життя, на повагу, на любов без болю.



Так танець стає не просто художнім номером, а голосом спільноти, який піднімає важливу тему та надихає на зміни.

Дивитись Відео