В 1931 році з ініціативи декількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі «Асоціацію Женевських зон» – «зон безпеки» для створення шляхом двосторонніх і багатосторонніх угод локальних зон безпеки в усіх країнах, яка потім була перетворена на Міжнародну організацію цивільної оборони (МОЦО).

В 1972 році МОЦО отримала статус міжурядової організації. Зараз в МОЦО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача. Участь України в МОЦО в якості спостерігача оформлена згідно з дорученням Прем`єр-міністра України від 25.07.1998 р. Саме в цей день набрав чинності статут Міжнародної організації цивільної оборони, який ухвалили 18 держав.
У серпні 1949 року в Женеві, за ініціативою ООН, були зібрані представники громадських захисних організацій практично з усіх країн світу, в результаті роботи яких були прийняті Женевські конвенції "Про захист жертв війни" та оформлені у вигляді Протоколів від 12 серпня 1949 року.
У 1949 році були прийняті чотири Женевські конвенції, які мають силу до цього часу:
- Про поліпшення долі поранених та хворих в діючих арміях;
- Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію зі складу збройних сил на морі;
- Про поводження з військовополоненими;
- Про захист цивільного населення під час війни.
Міжнародний комітет червоного хреста, як ініціатор міжнародного гуманітарного права, у 1963 році прийшов до висновку, що Женевські конвенції 1949 року, зберігаючи своє значення, стали недостатніми в умовах сучасних воєн і вже не будуть здатними надати жертвам увесь необхідний захист. Тому він запропонував проекти двох додаткових Протоколів, які обговорювались на різних високих рівнях протягом майже десяти років.
У 1969 році в Стамбулі міжнародна конференція Червоного Хреста надала Міжнародному комітету червоного хреста офіційний мандат, і починаючи з цього часу юристи цього комітету мали можливість розпочати підготовчу роботу. Підсумком цієї роботи було прийняття у червні 1977 року на дипломатичній конференції в Женеві представниками 102 країн двох додаткових Протоколів Женевської конвенції 1949 року, які були підписані від імені СРСР в Берні у 1977 році і ратифіковані Верховною Радою України 4 серпня 1989 року, вимоги яких повинні виконуватись:
а) під час міжнародних збройних конфліктів (Протокол № 1);
б) під час неміжнародних збройних конфліктів ( Протокол № 2).
Починаючи з того часу, ці тексти стали своєрідним загальним надбанням, на яке відтепер можна було посилатися за певних обставин та знання яких стало необхідним як для фахівців, так і для широкої громадськості.
За основу у Женевських конвенціях береться принцип поваги до людської особистості та людської гідності. Конвенціями висуваються вимоги, що особи, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також особи, недієздатні внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслідок будь-якої причини ‒ поважалися, щоб їм надавався захист від наслідків війни і щоб усім хто страждає, без різниці, надавалася необхідна допомога чи необхідний догляд.
3 лютого 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про Цивільну оборону України", а 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 299, якою затверджується "Положення про цивільну оборону України». Вперше було визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
2 жовтня 2012 року Президент України підписав Кодекс цивільного захисту України, який узагальнив все чинне законодавство України з питань цивільного захисту та замінив Закон "Про Цивільну оборону України".
Новий час диктує нові загрози. В нинішніх умовах актуалізувалися ті пласти інформації, які ми черпали зі шкільного курсу БЖД та основ здоров’я. "Надзвичайний стан", "воєнний стан", "повітряна тривога", "хімічна небезпека" – ці терміни наче ‎"вийшли" з підручників і набули для всіх нас нового значення.
На цей час залишилися в минулому спеціальні освітні програми "Цивільна безпека" освітньої програми "Охорона праці (за галузями)". Але ж у 2024 році рішенням ДСНС України намічені цілі щодо відновлення курсів БЖД у закладах вищої освіти України.
Мета проведення Всесвітнього дня цивільної оборони полягає у поширенні громадської обізнаності щодо цивільної оборони, цивільного захисту та управління надзвичайними ситуаціями з метою кращого підготовки цивільного населення до захисту в разі надзвичайних ситуацій та зменшення ризиків від наслідків стихійного лиха.
Життя людини – це найбільша цінність! Бережіть своє життя та життя своїх рідних. Будьте свідомими, уважними та обережними!